НОВИНИ ЛІТОПИС ФОТО
У ПОМІЧ ТИМ, ЩО КАЮТЬСЯ
 

У ПОМІЧ ТИМ, ЩО КАЮТЬСЯ

(на основі творів святителя Ігнатія (Брянчанінова)

 

Слово про покаяння

Покаяння як Таїнство

 

Таїнство Покаяння, що зветься також сповіддю, встановлено Самим Господом нашим Ісусом Христом, Котрий, явившись по Своїм Воскресінні святим апостолам, дав їм таємничу владу (благодать) Святого Духа розрішати гріхи.

Прийміть Святого Духа. Кому відпустите гріхи – відпустяться їм; кому затримаєте – затримаються (Ін. 20:22-23).

Це право, що даровано з висоти, святі апостоли передали по спадкоємству рукопокладеним ними єпископам, а єпископи у свою чергу – пастирям Церкви.

Немає у всьому світі жодної безгрішної людини, хоч і єдиний день життя її на землі (Іов. 14:4-5), і тому Таїнство Покаяння виявляється абсолютно необхідним для кожного християнина. Щиросерда сповідь перед духівником звільняє розкаюваного від усіх гріхів і робить його таким же чистим і оновленим, яким він вийшов з купелі Святого Хрещення.

Якщо ми нехтуємо Таїнством Сповіді, то цим відкидаємо великий Божий дар, до того ж ми не знаємо, що чекає нас наступної хвилини, бо і час, і саме життя наше поміщені в Творчій правиці.

Для отримання таїнственного прощення гріхів потрібно, щоб християнин, по-перше, щиро усвідомлював свою гріховну нечистоту перед Богом; по-друге, мав тверду віру в милосердя Христа Спасителя, що невидимо присутній під час Таїнства Сповіді, і міцно пам’ятав, що не існує такого гріха, що перевершував би нескінченне милосердя Боже; по-третє, щоб розкаюваний належним чином приготувався до сповіді і щиросердо розкаявся в своїх гріхах перед духівником з твердим наміром у міру сил і можливості утримуватися від того, в чому покаявся, і прагнути жити згідно із Законом Божим.

Для пробудження в душі грішника покаянного почуття і для приготування його до гідного Причащання Христових Таїн Свята Церква встановила особливі покаянні дні. Найсприятливішим часом для покаяння є Свята Чотиридесятниця, або Великий Піст, що передує Світлому Христову Воскресінню. Приготування до сповіді повинно полягати в обов’язкових відвідинах храму Божого, особливо на Першій седмиці Великого Посту, коли читається Великий покаянний канон Андрія Критського, і на Страсній седмиці, щоб бути разом із Господом, що сходить на Свою Голгофу.

Піст полягає також і в старанній молитві, і в сердечному жалі про свої гріхи, і в читанні духовних книг, а особливо в ухиленні від суєтних задоволень і розваг, в очищенні душі від нечистих помислів, в примиренні зі всіма людьми, не виключаючи й недоброзичливців, у здійсненні справ милосердя, якими є відвідини хворих, допомога бідним, утішання скорботних. В дні посту християнин утримується від скоромних страв і вживає в помірній кількості пісну їжу.

Приготування завершується сповіддю перед духовним отцем у всіх гріхах, скоєних розкаюваним з часу останнього Причащання.

Чому ж необхідно саме вголос називати свої гріхи?

По-перше, для того, щоб духівник міг зрозуміти душевний стан розкаяного і визначити, наскільки великі гріхи, які він повинен буде Іменем Божим вирішити і пробачити.

Без усної сповіді могло б трапитися, що до Причастя Тіла і Крові Христових стали б приступати по своєму недбальству і на погибель душі своїй (див.: 1 Кор. 2:27-31).

По-друге, оскільки всі гріхи походять від нашої самолюбності, щиросерда сповідь може служити виразом готовності розкаюваного забути свою самолюбність і подбати про своє виправлення.

Нарешті, по-третє, тільки під час усної сповіді духівник може надати розкаюваному добру пастирську пораду згідно з душевним станом розкаюваного, а у разі потреби і накласти єпитимію для швидшого виправлення.

Прийшовши до духівника, треба щиросердо сповідати йому всі свої гріхи, нічого не приховуючи. Соромитися духівника нічого, він сам не чужий людської немочі і віднесеться до тебе з батьківською любов’ю.

Не побоюйся розголосу твоїх гріхів: священикові заборонено відкривати гріхи своїх духовних чад, інакше він згідно закону повинен позбутися священного сану. Під час сповіді не слід підшукувати вибачень своїм гріхам, інакше сповідь замість щиросердого жалю про власну гріховність перетвориться на фарисейське самовиправдання і засудження чужих гріхів (див.: Лк. 18:11-12, 14).

Для того, щоб сповідь була продуманою, повною і охоплювала період життя з часу останньої сповіді – постарайся наперед пригадати всі гріхи (див.: 2 Кор. 13:5 та Гал. 6:4), що обтяжують тебе, і відкрити їх духівнику, не чекаючи питань від нього: легше буває побачити в собі гріхи, перевіряючи своє життя згідно з десятьома заповідями Закону Божого.

Пригадай, чи немає у тебе ще яких-небудь гріхів проти любові до Бога, до ближнього і до самого себе, що обтяжують твою совість? Осмисливши і розкаявшись таким чином у всіх гріхах своїх, піди в храм Божий, піднеси молитовне зітхання перед образом Господа нашого Ісуса Христа, зроби земний уклін і вимови від щирого серця: Боже, будь милостивий до мене грішного (Лк. 18:13). Коли ж підійдеш до духівника, старайся сам назвати йому свої гріхи без всякого приховування.

Після сповіді і Причастя Тіла і Крові Христових прагни утримуватися від тих гріхів, в яких ти тільки що покаявся. Бійся образити Господа, з Котрим ти таємничо з’єднався в Святому Причасті, поверненням до свого гріховного життя, інакше накличеш на себе гнів і суд Божий (див.: 1 Кор. 11:29).

 

Як треба сповідатися

1. Перед сповіддю необхідно зі всіма примиритися і пробачити образи. Якщо «Принесеш твій дар до жертовника і там пригадаєш, що твій брат має щось проти тебе, лиши там твій дар перед жертовником, піди спочатку і помирися з твоїм братом, а тоді вже, прийшовши, принось твій дар (Мт.5:23-24). Без цього Господь не прийме від нас ні молитов, ні посту, ні сповіді, згідно з тим, як Сам свідчить в Святому Євангелії: «Якщо відпускаєте людям їхні провини, відпустить і вам ваш небесний Отець; якщо ж не відпускаєте людям (їхніх гріхів), то й ваш Отець не відпустить вам ваших гріхів» (Мт. 6:14-15). Для того і встановлено Церквою в неділю Сиропусну (Прощена неділя) перед Великим Постом, щоб християни збиралися в храм і там просили один у одного прощення.

2. Людина, що готується до сповіді, повинна обов’язково підготуватися, тобто, відклавши життєві турботи, має старанно молитися, постити у встановлені Церквою дні, чи навіть додатково, згідно з рекомендаціями власного духівника, повчатися в слові Божім і роздумувати, в чому її життя не відповідало заповідям Божим. Підготовка може тривати від трьох днів до тижня, згідно сил і обставин, але необхідно понад усе пам’ятати, що не лише окремий час, а все життя християнина має бути підготовкою до зустрічі із Господом Ісусом Христом – чи то в Святому Причасті, чи то віч-на-віч на Останньому Суді після Його Другого Пришестя.

3. Коли настане час сповіді, віруючий має вислухати звичайні молитви перед сповіддю і приступити до Таїнства з живою вірою в Господа Ісуса Христа і з надією на Його милосердя. Немає гріха, якого Господь не пробачив би тому, хто приступає з покаянням і вірою.

4. Той, хто сповідається, має сам називати свої гріхи, не приховуючи їх, бо він сповідається не людині, а Богу Серцевідцю.

5. Не можна говорити на сповіді порожніх слів: «Я усім грішний: словами, справами, думками». Навіщо ж таке недбальство, безтурботність і безстрашність, що до безодні скоєних нами гріхів ми додаємо ще нові?

6. Якщо інші по безтурботності готові прийняти на себе і такі гріхи, в яких не повинні, то інші, навпаки, рішуче не знають, в чому вони грішні перед Богом. На всі питання духівника вони відповідають одне і те ж: «Не пам’ятаю, можливо, і в цьому грішний». Коли нам хто-небудь винен, ми про це пам’ятаємо, як же про свої гріхи перед Богом забуваємо?

Є і такі, що пам’ятають свої гріхи, але бояться відкрити своєму духівнику, щоб він не змінив про них доброї думки. Це марний сором і боязнь: духівник сам убраний у таку ж плоть, як і ми, і сам не без немочі: краще пережити сором тут, перед однією людиною, ніж на Страшному Суді перед усім світом, перед людьми й Ангелами.

7. На сповіді не виправдовуйся, не говори: «Я нікого не вбивав, чужого не крав і інших великих гріхів не скоював, а якщо грішив, то дрібними гріхами». У такому стані самовдоволення знаходився фарисей з євангельської притчі, який був засуджений Господом: «Фарисей, ставши, отак собі молився: «Боже, дякую тобі, що я не такий, як інші люди – грабіжники, несправедливі, перелюбники, або як оцей митник»» (Лк. 18:11).

8. Сповідатися треба і з жалем сердечним. Здумай, християнине, Кого ти ображаєш своїми гріхами. Ображаєш Господа – свого Творця і Добродійника. Ображаєш Єдинородного Сина Божого, Того, Хто страждав і помер за тебе на Хресті. Подумай далі, чого позбавляєшся і що набуваєш гріхом. Позбавляєшся Царства Небесного, де немає «ні печалі, ні зітхання, але життя блаженне, нескінченне», а набуваєш замість цього муки нескінченні.

9. При розкаянні в якому-небудь гріху май твердий намір не повертатися до нього. Якщо хто покається, що він крав, то хай надалі цього не робить, хто вдавався до пияцтва і покаявся, май твердий намір більше не пити; також хто сварився поганими словами, розпутствував, але покаявся, не повинен повертатися до цього смердючого болота. Не зніме з нас Господь тяжкої провини і засудження за гріхи наші, якщо при сповіданні ми не зненавидимо гріх свій і не зважимося віддалитися від нього назавжди.

Отже, православні християни, щоб нам одержати прощення в гріхах від Самого Христа Спасителя, повинні ми примиритися зі всіма, старанно готуватися, сповідатися щиро, з вірою в милосердя Боже, з жалем і рішучістю назавжди за допомогою Божою залишити гріх.

 


Логін
Пароль
» Презентація 3-х томів книги Великий Скит у Карпатах
» Храм Різдва Пресвятої Богородиці зустрів своїх 16 літ
» НЕ СТИДАЙМОСЯ ХРЕСТА ГОСПОДНЬОГО - НАКЛАДАЙМО ЙОГО НА С ...
» Храмове свято в Українському Афоні – Манявському скиті
» Воздвиження Чесного Хреста Господнього
» Покрови Пресвятої Богородиці

Калуш 2015